CopyPastehas never been so tasty!

122wqewqe

by anonymous

  • 1
  • 0
  • 0
663 views

18. Річкова мережа України. Річки України течуть переважно з пн. на пд. до Чорного й Азовського морів; Ріки пн-зх України течуть з пд. на пн.-зх. і пн. до Вісли і Прип'яті. Басейн Чорного й Азовського морів охоплює понад 90% укр. терит. Тут знаходяться ріки: Дунай з Тисою і Прутом, Дністер, Пд. Буг, Дніпро з Прип'яттю і Десною, Дон з Донцем. До стоку Балт. моря належать праві притоки Вісли: Вепш, Сян і Зх. Буг. Головний вододіл між Чорним і Балт. морями та між басейнами головних рік проходить переважно низовинами, за винятком Карпат, і дає змогу пов'язати ріки різних басейнів системою каналів та сполучити обидва моря - Чорне і Балт. К-сть рік на укр. етнічній території оцінюють бл 30000, у т ч в Україні - 23000 з заг довжиною близько 170000 км, з них бл. 3000 завдовжки 10км і більше, 116 понад 100км. Характер рік, зокрема густота річкової мережі, величина стоку, водоносність, сезонові й багаторічні зміни тощо залежать від клімату, рельєфу, геологічної основи, рослинного покриву, культурного освоєння місцевості та ін факторів. Щільність річкової мережі найб у гірських областях. В горах України вона складає бл 1,1км довжини на 1 км² площі; на Передкарпатті, Потиській низовині й Передкавказзі - 0,6км/км², на височинах бл 0,5км/км². На пд і сх річкова мережа рідшає. На території між нижньою Десною й верхів'ями Остра, Трубежу і Сулії вона найменша (нижче 0,1км/км², а між нижнім Дніпром і рікою Молочною інші річки практично відсутні.  

 2. Джерела живл. І водний режим річок: талі снігові води, дощові та підземні води. Найб частку становлять талі снігові води, які на рівнинних ріках досягають 50-80% річкового стоку. Дощові води відіграють найб роль у живленні гірських рік Укр Карпат і Кримських гір, де на них припадає пересічно 20-25% річкового стоку. Підз живлення властиве великим річкам та річкам розчленованих височин, його пересічна частка сягає 10-20%. Характер живлення рік великою мірою визначає їх водний режим. Всі рівнинні ріки х-зуються весняною повінню, низькою літньою меженню з окремими паводками, незначним підвищенням рівнів води восени і низькою зимовою меженню. Тривалість весняної повені на малих ріках - 10-15 днів, на середніх 1-1,5міс, на великих 2-2,5міс. Окремі ріки степової зони влітку пересихають. В Укр Карпатах паводки бувають протягом року і завдають значної шкоди. У Кримських горах паводки характерні протягом зими та весни. Взимку переважна більшість рік України (за винятком пд і пд-зх р-нів) вкривається льодом, починаючи з грудня. Тривалість льодоставу - пересічно 2-3,5 міс.

-------------------------------------------------------------------------------

 

21. Болота. Заг площа боліт з відкритою водною поверхнею в Україні становить 939 тис.га, а перезволожених і заболочених земель - 3630,5 тис.га. Найбільше боліт у поліській частині України, де пересічна заболоченість досягає понад 6% території. Тут переважно поширені низинні болота, які живляться за рах поверхневого стоку та підґрунтовими водами. Вони заболочені органічними і мін р-нами. Низинні болота розвинені у зниженнях рельєфу - на заплавах, плавнях, староруслових ділянках, берегах озер. Низинні болота займають понад 80% усіх боліт Полісся. Верхові болота трапляються значно рідше. Вони живляться в основному атм опадами, і тому бідні на мін р-ни. На Чернігівському Поліссі заболоченість сягає 5%. Тут панують болота низинного типу. У лісостепу болота займають невеликі площі й знаходяться вони переважно в долинах рік. У степовій зоні болота зосереджені переважно в плавнях рік, зокрема в Дунайських та Дністровських. Болота розвинені в Передкарпатті, на Закарпатській низовині та в окремих долинах карпатських рік.

----------------------------------------------------------------

 

22. Підземні води України поділяються на ґрунтові води, напірні води і верховодку. Ґрунтові води - води першого від поверхні постійного водоносного горизонту. У межах  низовин, наприклад, Поліської, Придніпровської вони залягають на глибині переважно до 5м, у межах височин (Волинська, Подільська, Придніпровська) — на глибині 5-15м. Ґрунтові води тісно пов'язані з режимом поверхневих вод. Прісні ґрунтові води широко використовуються для зрошення і місцевого водопостачання. Потребують охорони від забруднення. Напірні води - підземні води, що перебувають під тиском. Глибина залягання їх в Україні зростає з пн (100-150м) на пд (500-600м). Напірні води залягають в артезіанських басейнах, тому їх часто наз артезіанськими. Великими артез басейнами є Волино-Подільський, Дніпровсько-Донецький, Причорно-морський. Верховодка - тип безнапірних підз вод, що залягають найближче до земної поверхні. На 1 жителя України пересічно припадає 1,1м³ питної води на добу, причому в пн, краще водозабезпечених областях - у 2-3 рази більше, ніж у пд. Найкраще забезпечені питною водою Волинська, Рівненська, Чернігівська, Сумська області, а також пн території Київської і Полтавської областей. Гідрогеологічні регіони: Волино-Подільський, Дніпровсько-Донецький, Причорноморський артезіанські басейни, басейни тріщинних вод Українського щита, а також Донецька, Карпатська, Кримська і гідрогеологічні складчасті області з невеликими синклінальними (міжгірськими) артез басейнами.

---------------------------------------------------------------------------------

19,20. Озера України. В Україні їх бл 20тис., однак більшість з них є невеликими озерцями у долинах річок. Тільки 40 водойм мають площу понад 10 км², та й ті неглибокі. Розташовані озера по території України нерівномірно. Найб з них розміщені в пониззі Дунаю, на узбережжях Чорного й Азовського морів, Поліссі та Карпатах. Вкрай мало їх у лісостеповій і степовій смугах. Здебільшого озера прісні; солоними є лише кілька десятків озер на півдні України. Озера України різноманітні за походженням улоговин. Карстові озера утв при розчиненні гірських порід водою. Таке походження мають Шацькі озера, що на Волині. Всього до них належать бл 30 озер, з яких найбільшим є Світязь. Каналом Світязьке озеро з’єднується з Пулемецьким та Лукою. Загалом Шацькі озера стічні, знаходяться в басейні Західного Бугу. Невеликі карстові озера є на Поліссі, у Кримських горах, Карпатах, на Поділлі. Льодовикові озера утворились на дні колишніх лож гірських льодовиків і трапляються на схилах Чорногорського масиву в Карпатах. Це озера Бребенескул, Марічейка, Несамовите. Загатні озера виникають внаслідок загородження водного потоку обвалом чи зсувом. Саме так у верхів’ях Тереблі утв оз Синевир. Озеро невелике, але достатньо глибоке (24м). У Закарпатті є декілька вулканічних озер, що утворилися після заповнення водою кратерів вулканів (Синє, Липовецьке). Заплавні озера і озера-стариці - результат роботи річок. Заплавні озера виникають на заплаві річки внаслідок відокремлення рукава або затоки від основного русла річковими наносами. Заплавні озера Ялпуг, Кугурлуй, Кагул є найб серед прісноводних озер України. Озера-стариці - озера в старих  “покинутих” річкою руслах. Зазвичай невеликі за площею, вони поширені в долинах річок рівнинної частини України – в заплавах Дніпра, Десни, Сули, Псла, Сіверського Дінця. Водночас у деяких розширених і знижених місцях заплав річка може заливати великі площі (озера Люб’язь і Нобель на р. Прип’яті).На рівнинних морських узбережжях поширені озера, які утв в результаті відокремлення від морів колишніх заток. Вони відгороджені вузькими й низькими пересипами з піску, гальки, черепашок чи гравію, що намиті морськими хвилями і прибережними течіями. Ці озера доволі великі, але мілководні. Більшість з них є лиманними озерами, тобто колишніми лиманами, перетвореними в озера. Лимани – видовжені (до 20-40км) затоки, які утворюються в результаті затоплення морем долин річок біля їх гирл. Найб озера-лимани – Дністровський і Молочний – прісні, з них існує стік у Чорне й Азовське моря. Є лиманні озера безстічні й солоні: Сасик-Кундук, Шагани, Хаджибейський, Тилігульський лимани. Вони витягнуті на десятки кілометрів, але мілководні – глибина не перевищує 3 м, тому вода в них прогрівається до +30. Уздовж берегів Степового Криму є відокремлені пересипами затоки, які утв в результаті затоплення морем сухих долин та балок. Через ділянки пересипів морська вода продовжує проникати в озера й насичувати їх солями. Такі озера наз сивашами. Вони так само неглибокі, мають високу солоність води і великі відклади мулу. Найб озера-сиваші – Донузлав і Сасик-Сиваш.

 

. Флора. Флора України х-зується значною різноманітністю видового складу. На території України нараховується до 16тис видів рослин, в тому числі понад 4тис видів вищих дикорослих рослин. Із покритонасінних найбільше зустрічаються у нас рослини родини складноцвітих (700 видів) та бобових (близько 300 видів). Сучасна флора України сформувалася в кінці антропогену, після материкового зледеніння. Впродовж попередніх періодів вона зазнавала значних змін. Сучасних рис рослинний покрив нашої країни почав набувати з ІІ пол мезозойської ери, після виникнення покритонасінних. Флора палеогену була тропічною. До її складу входили пальми, миртові, лаврові, були поширені види секвої, болотяного кипарису. З початку неогену рослинний світ поступово набуває рис широколистяної зони. Серед видів починають панувати буки, дуби, каштани, горіхові. У ІІ пол цього геологічного періоду лісова рослинність була поширена майже на всій території України. У видовому складі її переважали: з листяних - береза, дуб, граб, бук, клен, горіх, а з хвойних - ялина, ялиця, болотяний кипарис. В антропогені, внаслідок материкових зледенінь на півночі Європи відбувалися значні зміни у складі рослинності. Під час похолодань поширювалися сосново-березові ліси, а широколистяні породи дерев збереглися лише у окремих сприятливих місцях. На півдні України протягом антропогену панувала степова рослинність. Деякі рослини (тис ягідний, рододендрон жовтий, сосна кедрова) збереглися без змін протягом кількох геологічних епох і зараз зустрічаються на теренах України. Такі рослини, які живуть зараз у деякій невідповідності із сучасними умовами існування, називають реліктовими. Під впливом господарської діяльності людини суч рослинний покрив зазнав значних змін. Скоротилася площа лісів і майже зникла степова рослинність, змінився видовий склад флори. Зараз у межах України росте понад 400 видів культурних рослин, а також декоративних, завезених з інших країн (тополя пірамідальна, біла акація, дуб канадський. бузок садовий).

 

 

 

 

 

 

 

--------------------------------------------------------------------------------

24. Грунти України. Основні типи ґрунтів рівнинної частини. На території України сформув різні типи ґрунтів. Їх поширення на рівнинній частині підпорядковане закону широтної зональності (ґрунти змінюються з пн на пд). Дерново-підзолисті ґрунти розповсюджені здебільшого на Поліссі. Вони сформувалися в умовах надмірного зволоження під сосновими і мішаними лісами. Материнськими породами є водно-льодовикові піщані відклади. Невеликий вміст гумусу (до 1,5%), чітко виражений підзолистий горизонт, з якого поживні речовини вимиваються вглиб. Тому вони мають низьку родючість. Сірі лісові ґрунти пош у пд частині Полісся, на зх і Правобережжі України під ділянками широколистих лісів. Вони утворилися на суглинистих породах в умовах достатнього зволоження. Вміст гумусу незначний – 3%, тому їх природна родючість невисока. Чорноземні ґрунти сформувалися на лесах в умовах недостатньої зволоженості під степовою рослинністю. Великий вміст гумусу (8-15%) та зерниста й грудкувата структура роблять їх найродючішими не тільки в Україні, а й у світі. Гумусний шар у чорноземах має значну потужність – від 40 см до 1 м і більше. Ці ґрунти, що вкривають майже 65% території України, є її нац багатством. Загалом в Україні зосереджена п’ята частина всіх чорноземів світу. На сухих степових ділянках в умовах недостатнього зволоження і бідної рослинності утворились каштанові ґрунти. Вони мають незначний вміст гумусу – 3%, але досить потужний гумусовий горизонт – до 55см. Крім основних зональних типів ґрунтів, на рівнинній частині України на Поліссі сформувалися болотні й торфово-болотні, а в долинах річок – лучні й лучно-болотні. У лісостепу і степу окремими невеликими плямами поширені солонці – малородючі ґрунти, в яких простежується горизонт із значним вмістом солей. У пд степах утв солончаки – неродючі ґрунти, що мають підвищений вміст солей по всій своїй товщі. Внасл інтенсивного промивання водою солонці в замкнутих зниженнях рельєфу перетворюються на солоді, в яких засолений шар зникає, зате з’являються глейові горизонти. Ґрунти гірських районів. У горах так само сформувалися ґрунти різних типів, які змінюються відповідно до закону висотної поясності – від підніжжя до вершин. В Укр Карпатах найб площі займають буроземи. У Передкарпатті та Закарпатті біля підніжжя пош різновидності буроземно-підзолистих ґрунтів. Під лісами до висоти майже 1500м утв малопотужні, щебенисті бурі гірсько-лісові ґрунти. Вище, на безлісих схилах, полонинах та інших вершинах гір поширені гірсько-лучні ґрунти. У Кримських горах у передгірних районах та на північних схилах до висоти 450м пош гірсько-лісостепові ґрунти – дерново-карбонатні та сірі. Вони сформув під чагарниковою і трав’яною рослинністю. Основні ґрунти Гірського Криму – також бурі гірсько-лісові, що пош до висоти 850м під буковими, дубовими і мішаними лісами. На яйлах з лучною рослинністю панують гірсько-лучні чорноземовидні грунти. На Пд березі Криму, де клімат має риси субтропічного з достатнім зволоженням переважають коричневі і червоно-коричневі ґрунти. Вони доволі родючі: вміст гумусу становить 4%.

---------------------------------------------------------------------------------

 

26. Ліси. Вкривають майже 15% території України. Найбільше їх у гірських районах і на пн країни. Ліси там утворюють суцільні великі масиви. На півдні та сході України лісистість становить лише 4%. Основними деревними породами лісів України є: із хвойних - сосна, ялиця, смерека, модрина, з листяних - бук, дуб, граб, липа, ясен, клен, береза, тополя, вільха. На рівнинах пош соснові (бори), листяні та мішані (хвойно-широколисті) ліси. Соснові та мішані ліси характерні для Полісся й частково лісостепу, а листяні — для лісостепу. Панівними породами в мішаних лісах є сосна і дуб, домішок утворюють граб, липа, клен, ясен та ін. Листяні ліси різняться своїм видовим складом на різних територіях: дубово-букові пош на зх України, дубово-грабові — на Правобережжі, дубово-кленово-липові — на Лівобережжі.     Особливо мінливий видовий склад лісів у гірських районах України. У передгір'ях Карпат поширені переважно широколисті ліси з дуба, граба, бука, клена, явора. У нижньому гірському лісовому поясі вони поступаються бучинам (буковим лісам)  та мішаним — ялицево-смереково-буковим. Верхній лісовий пояс — це смуга ялицево-смерекових лісів. Ближче до вершин трапляються криволісся та рідколісся з вільхи, ялівцю, сланкої сосни.     На пн передгір'ях Криму пош переважно дубові ліси і чагарники, а на пд -низькорослі дубово-ялівцеві ліси з чагарниками. Схили Гол пасма Кримських гір вкриті дубово-буковими лісами, які вище подекуди змінюються сосновими. На Пд березі Криму з'являються теплолюбні вічнозелені субтропічні види: самшит, лавр, кипарис, магнолія, платан, віялова пальма, олеандр, лавровишня та ін. Вони здебільшого завезені сюди людиною і ростуть у парках і садах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

--------------------------------------------------------------------------------

 

25. Поширення лісів, степів, лук, боліт. Лісова рослинність. Заг площа лісів в Україні – бл 10млн га, що становить приблизно 14% її території. Найб є лісистість в Укр Карпатах (40,5%) і Кримських горах (32%). Лісистість природних зон рівнинної частини закономірно зменшується з пн на пд від 26,1% (зона мішаних лісів) до 12,5% (Лісостеп) і 3,8% (Степ). У лісах переважають молоді та середньовікові дерева, поширені такі породи, як сосна, ялина, бук, дуб. Вони займають близько 90% лісопокритої площі. Крім того, є насадження граба, липи, клена, берези, тополі, вільхи тощо. Соснові ліси займають великі площі на Поліссі, а також у долинах річок Лісостепу і Степу. Вони ростуть на дерново-підзолистих піщаних ґрунтах, бідних на гумус та поживні речовини. На кращих грунтах поширені дубово-соснові ліси. Степова рослинність в природному вигляді до нього часу збереглася тільки на схилах балок, у передгір'ях Криму, на піщаних косах Азово-Чорноморського узбережжя, островах. Ділянки цілинних степів охороняються в заповідниках. У поширенні степової рослинності простежується певна закономірність: в лісостеповій зоні на безлісих територіях у минулому розвивались лучні степи на глибоких чорноземах. У типовій степовій зоні на пн була пош різнотравно-типчаково-ковилова росли-нність на звичайних чорноземах, на пд - типчаково-ковилова на чорноземах південних і темно-каштанових грунтах, вздовж Азово-Чорноморського узбере-жжя – полиново-злакова рослинність на каштанових солонцюватих грунтах. Луки залежно від умов розміщення поділяються на заплавні, суходільні, низинні, гірські. На заплавних луках поширені зарості лози, трави з вівсяниці, мітлиці, келерії, а також конюшина, жовтець, щавель, деревій тощо. На суходільних луках ростуть мітлиця, пахучий колосок, костриця, кульбаба, волошки. Низинні луки приурочені до знижень на вододілах, терасах, долинах, тому вони тривалий час обводнені. В їх трав'яному покриві переважають вівсяниця червона, тимофіївка лучна, осока звичайна, конюшина лучна і біла. Гірські луки поширені в Укр Карпатах. У травостої гірських луків поширені вівсяниця, білоус, конюшина, лядвенець. В субальпійському поясі сформувались луки з білоуса, тимофіївки, осоки вічнозеленої, вівсяниці. Болотна рослинність розвивається у зниженнях з надмірним зволоженням. Болота займають близько 2% терит України. Найб поширення вони дістали на Поліссі. Найб поширені низинні болота. В їх рослинному покриві переважають трав'яні і трав'яно-мохові угруповання. Поширені осока, очерет, рогіз, тростяниця, хвощ, лепеха та ін. З дерев – вільха чорна, менше – сосна, береза, верба, чагарники з верби і берези.

 

---------------------------------------------------------------------------------

 

 

27. Тварини. Тваринний світ України налічує понад 45тис. видів. Серед них більш як 100 видів ссавців, понад 300 видів птахів, 20 видів плазунів, 17 видів земноводних, 240 видів риб і більш як 26 тис. видів безхребетних. Різні види тваринного світу поширені по території України нерівномірно. Це викликано відмінностями умов життя в різних її частинах. До них належать особливості клімату, рельєфу, внутрішніх вод, ґрунту, рослинності, а також наявність інших представників фауни. Різноманітність тваринного світу України пов’язана з  особливостями рельєфу і клімату, але в першу чергу – із певними рослинними угрупуваннями, географія розміщення яких пов’язана з широтною зональністю й висотною поясністю. Для лісової зони характерні: лось, козуля, кабан, олень, бурий ведмідь, рись; з птахів зустрічається тетерев, рябчик, глухар, шпак, синиця, дрізд, лелека, дика качка. У лісостеповій зоні зустрічаються представники тваринного світу як зони мішаних лісів, так і степової зони. У степовій зоні водяться ховрашки, хом’яки, тушканчики, польові миші, байбаки, з птахів – дрохва, хохітва, жайворон, перепелиця, вівсянка, рожевий шпак, степовий орел. В Укр Карпатах водяться козуля, олень, дикий кабан, білка, куниця, борсук, полівка; з птахів – тетерев, глухар, рябчик, дятел, беркут, сова; з плазунів – полоз, гадюка. У Кримських горах водяться олень, козуля, куниця, борсук, кажан, лісова миша; з птахів – гриф, дрізд, сороко, синиця; з плазунів – полоз. Дуже різноманітний тваринний світ на Азово-Чорноморському узбережжі. Особливо багато птахів: чайки, качки, баклани, пелікани, чаплі. Для Азовського моря характерними є риби: оселедець керченський, хамса, камбала, тюлька, бичок. Для Чорного моря – осетер, білуга, севрюга, скумбрія, ставрида, кефаль, лосось. У ріках, озерах, штучних водоймах водяться окунь, лящ, судак, щука, карась, сазан.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фауністичні комплекси лісової, лісостепової, степової зон, Українських Карпат і Кримських гір. Кожна рослинна зона х-зується специфічними рисами тваринного світу.

На Поліссі живуть козулі, лось, кабан, олень благородний, білка, лісова куниця, борсук, вовк, лисиця, а також ціла група дрібних гризунів. Зараз завезено і відновлюється стадо зубрів. Рідко зустрічаються бурий ведмідь та рись. Із птахів поширені рябчик, тетерев, глухар, шпак, жовна, різні види синиць тощо. Рідко зустрічається лелека чорний. Із плазунів на Поліссі живуть гадюка звичайна, вуж звичайний, вертільниця ламка, ящірки прудка і живородна, болотяна черепаха, із земноводних - тритони, різні види жаб. Для фауни лісостепової зони характерне поєднання лісових і степових видів тварин. Деякі є специфічними тільки для лісостепу. Це білка, борсук, кабан, козуля, а для відкритих просторів - крапчастий і європейський ховрахи, хом'як звичайний. Із птахів для лісостепу характерні куріпка сіра, перепілка, іволга, лелека білий тощо. Тварини степів пристосовані до життя на відкритих просторах в умовах сухого клімату. Із ссавців це сірий ховрах, сірий хом'як, степовий тхір, кам'яна куниця, дикий кролик. У степах зустрічаються бабак, вухатий їжак, трипалий тушканчик (у пісках нижнього Дніпра). Із птахів характерні жайворонок, перепілка, рожевий шпак, сіра куріпка, іноді трапляється степовий журавель, дрохва, стрепет. Типовими степовими плазунами є полоз, степова гадюка. Дещо своєрідний світ на Азово-Чорноморському узбережжі, де чергуються піщані коси, лимани, луки, болота, заплавні ліси. Тут особливо велика різноманітність фауни птахів. Найпоширенішими є тут качки, чаплі, бугаї, плиски. У дельтах Дніпра і Дунаю живуть лебідь шипун, пелікан, гуска сіра. Тваринний світ Карпат має переважно лісовий характер. Із ссавців тут зустрічаються козуля, лось, ведмідь, рись, дикий кіт, борсук, лісова і кам'яна куниці, дрібні гризуни; з птахів — глухар, тетерів, рябчик, беркут, сова сіра, шуліка рудий; із плазунів — полоз лісовий, гадюка звичайна, мідянка, вуж, ящірки. Серед земноводних є тритони карпатські й альпійські, саламандра плямиста, жаби і джерелянки. Для тваринного світу лісів Криму характерна наявність багатьох підвидів — кримських ендеміків. Тут живуть олень благородний, козуля, акліматизований у Криму муфлон, а також борсук, кабан, куниця, кажан. Із птахів зустрічаються сип білоголовий, мухоловка, синиця. Поширений також гриф чорний, який є найбільшим птахом України і має масу до 12,5 кг і довжину крила — до 87 см. З плазунів для лісів Криму характерні леопардовий полоз, ящірки кримська і скельна; із земноводних — тритон гребінчастий, квакша звичайна. Найпоширенішими рибами в річках України є лосось дунайський, верховідка, щука, лин, в'яз, лящ, сом, окунь, карась, сазан. У річках Карпат живуть струмкова та райдужна форелі.

 

 

 

 

 

16. Чорне море. Чорне море має площу 422тис.км²; простягається із зх на сх на 1167км, а з пн на пд на 624км. Воно займає в основному Чорноморську тектонічну западину, і тому має значні глибини - пересічну 1270м, а максимальну 2245м. Чорне море омиває береги України, Росії, Грузії, Туреччини, Болгарії та Румунії. Через протоку Босфор, Мармурове море, протоку Дарданелли з'єднується із Середземним морем, а через Керченську протоку — з Азовським. Островів на Чорному морі мало, найбільші з них: Зміїний, Березань, Джарилгач. Водний баланс Чорного моря формується за рах річкового стоку прісних вод Дунаю, Дніпра, Ріоні та ін., атмосферних опадів, верхньої течії з Азовського моря, що несе опріснені води, та глибинної течії через Босфор середземноморських солоних вод. Віддачі вод із Чорного моря відбувається у вигляді випаровування з його поверхні, поверхневого стоку через Босфор та нижньої течії в Азовське море. Внасл такого водного обміну відбувається опріснення морської води, солоність якої на поверхні становить 17-18 ‰, на глибині 60-80 м сягає 19-20 ‰, а на дні зростає до 22—22,5 ‰. Температура поверхневих вод моря влітку досягає +23...+25°С, взимку +6...+9°С, з глибини 150м і нижче вона залишається сталою +9°С. Тільки в суворі зими льодом покривається північно-західна мілководна частина моря. Важлива особливість Чорного моря полягає в перенасиченості його вод сірководнем з глибин 150-200 м і до дна, що впливає на органічне життя моря. У сірководневій зоні, яка становить понад 87 % об'єму води Чорного моря, розвиваються лише анаеробні бактерії. Циркуляція вод Чорного моря визначається Чорноморською Течією в смузі материкового схилу та двома циклонічними кругообігами в західній і східній глибоководних частинах моря. Швидкість Чорноморської течії 0,4-0,5 м/с, а циклонічних — 0,15-0,64 м/с. Рослинний і тваринний світ зосереджений переважно у верхньомугоризонті, збагаченому киснем. Всього в Чорному морі налічується понад 620 видів рослин та понад 2 тис. видів тварин. Особливо багато видів водоростей (цистозира, філофлора, караліна, зостера, цераріум, ентероморфа та ін.). Із риб промислове значення мають ставрида, кефаль, камбала, скумбрія, бички. У Чорному морі водяться дельфіни, вилов яких заборонено з 1966 р. Серед птахів найбільше поширені баклани, чайки, пелікани, качки тощо.

 

 

---------------------------------------------------------------------------------

 

 

17. Азовське море різко відрізняється від Чорного своїми розмірами, незначними глибинами, гідрологічним режимом, меншою солоністю та біоресурсами. З Чорним морем воно з'єднане вузькою (5-7км) і мілкою (5-13м) Керченською протокою. Площа Азовського моря – 39 тис.км², а об'єм води - 290 км³, пересічна глибина 7,4м, а макс — 15м. Довжина берегової лінії становить близько 2700 км. Для берегової лінії на пн характерні коси: Бердянська, Обитічна, Бирючий Острів та ін.; затоки: Таганрозька, Бердянська, Обитічна, а також лимани — Молочний, Утлюцький. На заході коса Арабатська Стрілка відокремлює від Азовського моря солону затоку Сиваш. Сер температури води в Азовському морі в липні — серпні сягають 24-25°С, а в січні—лютому — від -1 до -5°С. Взимку північна частина моря замерзає. Солоність вод Азовського моря останніми десятиліттями зростає, що пояснюється порушенням балансу стоку в море прісних вод і припливом солоних чорноморських вод. Пересічна солоність зараз становить близько 13 ‰, а тривалий час дорівнювала 10,9 ‰. Рослинний і тваринний світ моря х-зується високою біологічною продуктивністю. Тут росте значна кількість діатомових, бурих, червоних і зелених водоростей, морських трав, зокрема зостери. Зообентос представляють переважно молюски і ракоподібні. Іхтіофауна Азовського моря досить різноманітна, налічує 79 видів риб. Вони становлять головне промислове багатство моря. Морські види представлені тюлькою, хамсою, бичками, які є основою рибного промислу. До прохідних видів належать оселедці, севрюга, осетер, до напівпрохідних — лящ, тарань, судак. У морі водиться азовський вид дельфінів, промисел яких не дозволяється.

 

Рослини і тварини Кримськиг гір. У розподілі рослинності Кримських гір проявляється вертикальна поясність. Передгір'я – це смуга кримського лісостепу, яка являє собою чергування степу з ділянками лісу. Тут росте дуб пухнастий, скельний і звичайний, клен польовий, берест, з чагарників – дерен, граб східний, глід, шипшина, з трав – ковила, типчак. На північному схилі Головного пасма до 700м над рівнем моря переважають дуб скельний, клен, ясен, липа, граб. Вище, до висоти 1300м, – букові ліси з домішками граба, берези, липи. Біля верхньої межі зустрічаються невеликі ділянки соснових лісів. На гірських плато – яйлах, збереглися лише невеличкі ділянки лісу з бука і сосни. Основна площа яйл зайнята гірськими луками та лучними степами. Тут широко пош альпійська фіалка, звіробій, безсмертник, осока, типчак. Для Пд берега Криму характерні чагарникові зарості, які скл з держидерева, чагарникових форм дуба пухнастого і граба східного. Суч краєвид утворюють кипариси, кедри, лаври, магнолії. Завдяки сприятливим грунтово-кліматичиим умовам можна вирощувати субтропічні культури; мигдаль, інжир, хурму, гранат. Тваринний світ Кримських гір різноманітний. У лісах живуть олень, козуля, муфлон (дикий родич домашньої вівці з о. Корсика), куниця кам'яна, борсук, лисиця, заєць, білка. З птахів: гриф чорний, пугач, сойка, синиці, кропивник, соловейко, чайки, лебеді, чаплі.

 

Рослини і тварини Карпат. Висотна ландшафтна диференціація рослинного і ґрунтового покриву виражається в пануванні субальпійських лук та пустищ з гірсько-лучно-буроземними ґрунтами на полонинах; субальпійського криволісся з гірської сосни, ялівцю сибірського, вільхи зеленої та інших порід у карах та високих водозборах; смерекових та буково-ялицево-смерекових лісів з бурим гірсько-лісовими ґрунтами на крутих схилах хребтів високо-полонинських та скибових ландшафтів; букових лісів з гірсько-лісовими буроземами на схилах середньогірно-полонинських та давньовулканічних ландшафтів. На низькогір'ях та горбогір'ях збереглися осередки первинних дубових лісів. В міжгірно-верховинних ландшафтах та в річкових долинах поширені луки, характерні угрупування вільхи, верби. Карпатським лісам властиві такі домішки: граб, явір, ясен, зрідка береза і кедр. Лісистість гір перевищує 50%. У фауні переважають представники лісового комплексу.

 

 

 

 

 

 

Add A Comment: